Вівторок, 16.10.2018, 06:23
Вітаємо Вас Гість | RSS

Світ Олександра Чегорки


Слово

Головна » Слово » clair_ua

**

        Світла душе, ти і роки потому, у снах, вертав на свої нескінченні гірські серпантини, ступав босими ногами пахучим різнотрав’ям, стежив царську форель, що вигинала до сонця свої пружні плямисті, блискучі тільця, піднімаючись угору, назустріч течії-долі; ти пив з потоку солодку воду спогадів, притискав зубом соковиту стеблинку, ворушив лагідною долонею зелені вершечки, слухав спів птаха у височині. І прокидався щасливим. І я тримала тебе за руку.
        У ті темні часи, коли твій потойбічний світ перетворювався на суцільну в’язку багнюку, ти щосили опирався, намагаючись не втратити суті усіх речей, тієї суті, що до неї ти дійшов сам, довіряючи лише своїм очам і серцю. І я тримала тебе за руку. І ти повертався.
        Цього разу ти повернувся, щоб піти назавжди. Може, ти побачив таки свою срібну рибину?.. Ти пив воду забуття, і я тримала тебе за руку.

Категорія: clair_ua | Додав: Clair (14.04.2017)
Переглядів: 19 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Усі смайли
Код *:
Найближчі події
Пошук на сайті
Статистика