Понеділок, 11.12.2017, 17:22
Вітаємо Вас Гість | RSS

Clair-сайт


Слово

Головна » Слово » clair_ua

Недитячі вірші. Абетка для дорослих

/Цикл епіграм/


Ангел

Із ранку до ночі
Сльози тре діточі.

З вечора до ранку
Молиться світанку.

Де яка потреба –
Крилами до неба.

А злетів спроквола –
Ангел празниковий.


Бювет

Як забило, загуло
Мінеральне джерело,

То й заходилися люди
Будувать над ним споруду

Задля чистої мети
Із святої простоти,

Ба набились ті із крамом,
Що їх вигнали із храму.

Нагла пісенька памфлет:
Де криниця - там бювет.


Валіза

Чи сонце надворі,
Чи фондова криза,
Щоліта на морі
Картата валіза.

Що лахи і ляхи –
Валізі байдуже.
Мартинами жахи
Лікуються, друже.


Гелікоптер

Не виходить у етер
Ланковий гелікоптер.

Борт один, з якого дива?!
Справа ми йдемо і зліва –

Небезпека там і тут –
Не скеровано маршрут.

Та мовчить гелікоптер
У полоні інших сфер.

Зріс в ціні останній лот –
Ввімкнено автопілот.


Ґава

Зроду піфія гаркава,
Походжає двором ґава.

Зорить оком, кар і кар.
Знявся вітер, впав Ікар,

Спалахнула сверхнова,
Змерз сусідній голова – 

Розтлумачить все нараз,
Де й Макар телят не пас.

Тільки сповідь нецікава –
Проковтнула ґаву ґава.


Дзиґа

М’ячик котиться і плига.
На столі дрімає книга.
На одній танцює дзиґа
Раз заведеній нозі.

Пасманиста балерина,
Гордо так тримає спину,
Піруети без упину
Крутить – сон не на часі.

Закотився м’яч під стіл,
Книга набирає сил.
Тільки дзизі лячно знову
втратить з ока небосхил.


Евкаліпт

Довгов'язий головіт,
Австралійський евкаліпт
Випаровує вологу
Щедрим листям сотні літ.

Щойно сонце – у зеніт,
Вабить заростю ланіт
Заховатися від спеки,
На часину втишить літ.

Й не поставити на вид,
Що немає тіні від
Зеленаво-синіх ребер, –
Світла набирає світ.


Єзуїти

У ведмедя на галяві
Позбиралися цікаві

Роздивитись, як той ліг,
Чим лаштований барліг.

Чемну вів Михайло мову,
Медом частував до слова. 

Спили кварту чималу,
Напитали про бджолу…

На галяві перший сніг.
Спить ведмідь без задніх ніг.

...Пам’ятає кущик глоду
Про розорену колоду.


Жонглер

Ходять яблука по колу,
Вправно ловить їх Микола.

Із вогнем заграв Пилип –
Влип в Пилипа смолоскип.


Знаки 

Апостроф м’якому знаку
Щозорі склада подяку:

Був би знак не одинак,
Не злетіла б кома так.


Ирій**

Душа пташина 
Літає кружить:
Ще тепла днина,
Серденько вуже,
Ще сонце дуже
І сон триває,
Кує, не тужить
Зозуля в гаї.

Журитись годі,
Сердешна птахо,
Ув ирій гадів
Збирає сваха.
Пташине царство
В другім повіті.
Набулись разом
У цьому світі.


Історія

Зустрілися товариші
Веселий і сумний
На історичнім звалищі,
Де ідол кам’яний.

Коли свого товариша
Виносили з біди,
На місці того звалища
Щосил цвіли сади.

Той квітень для товаришів
Скотився у барліг.
На історичнім звалищі
Сумний з веселим ліг.

Заплів барвінок згарище,
РозцвІтив чорторий –
Товариш до товариша,
І ідол кам’яний.


Їдна

Пляшку бордо
В друзки об борт.
Рушив Ґодо
В названий порт.

Очі ясні,
Зорі сумні –
Їдна, у плясі 
Й у морі, –
На дні.

Море в Бордо
Б'ється об борт.
Завтра з Ґодо
Зайде у порт.

Зорі ясні,
Очі сумні –
Їдна, у плясі
Й у морі, – 
На дні.


Йойлик

У дитячому садку
Чути зграйку говірку.
Грають хлопці у пристінок,
Петрик хлипає в кутку.

На прем’єрному – аншлаг.
Гамлет тут хитає дах…
Сам. Тузи на перших кріслах
Щось ховають в рукавах.


Конвалія**

Дзвоники, дзвоники,
Дзвоник на дзвонику.
Біле мереживо,
Труйне зело.

Серце гаряче 
Не втримало коника.
Вистигло зимне.
Обох замело.


Лічилка**

Раз, два, три, чотири, п’ять.
Заєць біг на сіножать.

В макове ускочив поле,
Втратив черес і постоли.

Наздогнав велику воду –
Ані гачів, ані броду.

Ледь дістався косовиці:
винесли на крилах птиці.

Раз, два, три, чотири, п’ять.
Я іду – тебе шукать.


Мухомор

Серед рут і мандрагор
Ріс чарІвний мухомор.

Мав у спадок кревний згадок, 
Смак тонкий, гіркий осадок,

Панську твар, рясне жабо,
Хист, і вдачу - не дай-бо!

Ні дідизни, ні маєтку.
У своєму осередку - 

Пишний розголос чеснот.
Винаходив антидот.


Нісенітниця

Якось взимку зі ставка
Витяг вовчик судака.

Люди кажуть, потопельник
Тричі рвався із гачка.


Оріґамі

Доручили піонеру
Скласти човник із паперу.

Хлоп не мав шкідливих звичок,
Навертачив попільничок.

 

Престидижитатор**

Мигтять кольорові хустинки,
Нізвідки летять голуби.
Оката тремтлива тваринка,
Потрапила як ти сюди?

Чиїм побережливим чином
Твоє поглинаю тепло?
За мить, що за нею спочину,
Імлисте розвидниться тло.


Ремарка

Свавільниця й бунтарка,
Прокрустова ремарка
Незаймані кропила береги.

Роман урвався нагло.
Розлогості забагло –
Міжряддям не поставити ноги.


Суфражистки

Сновигають суфражистки
Від дільниці до колиски,

Племінні статури й писки
Обираючи за списком.


Тин

Насадив квіток Мартин,
Тин заплів коло куртин.
Вигнув круто тину бока:
Най той квіт впадає в око.

По ставках тинявся тин,
Глеки бив, не дбав на чин,
Доки справу не довершив –
Обернувся тин на вершу.


Узи 

Давня правда, не наша,
Ходить по видноколі:
То неповная чаша,
Коли їдло без солі.

Келих не заздоровний,
Як питво лише з меду.
Згубиш, мо’, у чаровні
тій останню верету.

Віє вітер в садочку.
Доля спить серед степу,
Оповита терночком,
Та над нею лиш небо.


Формат

Вельми тішить панотця
Лик суворий з папірця:

То не мій парафіянин,
Як не п’є роси з лиця.


Харизма

У толоку дід Панас
Вигнав лошака на Спас

Череди си придивити,
НастанОвити копити.

Сонце грало празниково,
Трави бились об підкови.

Вечір стишив вівчаря.
Як зійшла ота зоря,

Думи взяли по домівці.
Рушили за ним і вівці.


Цинамон

Номер перший short’n’long,
Ароматний цинамон.

До десертів, шоколаду,
Із лікером, маринадом,

У салати, каші, м’ясо.
Терапія і прикраса.

Що кому коли цікаво.
Ну, а нам – ранкова кава.

Найміцніший пряний трунок –
Цинамоновий цілунок.


Час**

Час колиска, час катівня.
Од вертань до забуття
Човник суне. Славень півня
Сонцю справджує дитя.
День займеться, день заграє,
День навчиться гомоніть…

На своїм непевнім краї
Недолічиш певну мить.
Розпадеться в роси низка –
Не зібрати до пуття.
Час катівня, час колиска
Од вертань до забуття.
 

Шабатурка

Заприсягся кіт Кіндрат
Заспівати сто кантат
Та в цейтноті щоб роботі
Не чинити зайвих втрат.

Я ж Кіндрат, не Монсеррат,
Член і майже лавреат.
До мишви ту партитуру,
З назви вріжем наугад.

Слави мить спливла і – тиша,
Мокне під дощем афіша.
Ходить кіт сумний, не мурка –
Миші з’їли шабатурку.


Щуреня

У підпіллі май щодня
Щур навчає щуреня:
Що в людей на Боже спільне
Неполічена рідня,

Що зухвалі і меткі,
Ще й занадто говіркі,
Та від шинку до лабазу
Розповсюджують заразу.

І зростає щуреня
У підпіллі, де рідня
У своє справляє спільне 
Від Господня куреня.


Юга

Вік виблискує копитом,
На морозі і снага.
За завітом котить світом
Підмітальниця юга.

Там, де білого громаддя
Височіє до небес,
Там, хазяйка, золить плаття,
хмиз буяє, наче без.

А заклякне у спочинку –
Очі вкриє пилюга.
Мов за митом, котить світом
Підмітальниця юга.


Яйце

Яйце породилося,
Яйце покотилося.

Цілий світ у собі має,
Та на зорі споглядає.

Яйце моє збаловане,
Шлях його торовано.

Котиться по краю,
Світле серце крає.

Категорія: clair_ua | Додав: Clair (12.10.2017)
Переглядів: 10 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Найближчі події
Пошук на сайті
Слово
Статистика