Золота
жінка стоїть
понад дорогою
а поряд з нею крізь
моє серце
мальва
цвіте

До
батька їду
а його нема
ні біля хати ні
в степу тільки
сояшник в небі
світить

Колір
справжнє
кохання захоплює
підіймає до неба кидає у
полум'я серце горить
душа з Богом
розмовляє

Тужлива
птаха зустрічає
мене ввечері і я
лягаю спати на
одне її крило
вкриваючись
іншим

Наглядач
за долями людськими
птахів з пазухи своєї випускає
чорна птаха біла птаха чорна
біла чорна біла ось і моя
полетіла

Позлітаються
птахи посідають
на наші обличчя і
будуть співати вічну
пісню батьків
і дітей
наших

Крутиться
земля і закочуються
червоні яблука в
хату де душа
моя сонця
чекає

Виліплю
зі світла і
сонця храм краси
розмалюю стіни квітами
Катерини птахами Марії
оживуть квітки і
птахи земля
храмом
стане

Чую
голос
твій торкаюся
квіток твоїх цілую
дитину твою Земле моя
милосердна твої очі світяться
небом і народжують чарівних птахів
далеких світів і зачаровані олені
п'ють священну воду з твоїх
рук і світло рік тече
у світло
місяця

Сонце
дарувало
Землі світло
Земля дарувала
Сонцю
тінь