Світ Олександра Чегорки. Слово
У категорії матеріалів: 255 Показано матеріалів: 1-50
Чужі очі чужі і час у них чужий пірнаєш хочеш випливти і випливаєш у своєму і тонеш |
Менше Сонця ми і Вітру менше живемо втомлені Любов'ю |
Заплакала за го ло си ла ніч коли ранок ступив перший крок до світла |
Дивиться Господь на тебе з неба і плаче і сльози Його камінням стають і ти плачеш |
Тихо дихає земля грішна і прощення просить у сонця |
Щезне щезне тихо біле з білого світу не потрібне нікому і чорне народжується знову мовчазне мокре рідне і білого шукають люди |
Літає літає птаха над землею припорошеною світлом над білим над чорним літає тає та є |
Батько крила розправив над правдою мати до мальви тулиться і син сходить з хреста |
Зраджуєм небо і сонце зраджуєм лягаєм в чорну ріллю пам'яті і землею стаєм покірно |
У серпні цілують соняхи очима своїми землю теплу і сердиться вночі місяць срібний бо втратив братів своїх золотих |
Залишився без матері залишився без батька з небом і землею залишився |
Ходжу по землі а їй болить треба вчитися літати |
Крім тебе у мене нікого немає а вода а хліб а небо у мене нікого немає крім тебе |
Квітень привидівся в січні мати котить сонце батько місяць несе приладнали на небі сіли на стільчики перед літньою кухнею погомоніли і снігом стали |
Вода чекала його змерзла тулилися до одинака місяця ставала кригою його все не було вода пам'ятала його руки його ходу подих його легкий і він народився знову |
Постелитися у саду на торішньому листі відчути небо замкнулося побачити важко дихають дерева зрозуміти богу потрібний художник по світлу |
Продовження твого погляду небо cонце продовження неба в моїх очах ночує |
Думав Господь допомагає мені інколи виявляється Він допомагає мені завжди думав Господь любить мене трішки виявляється Він мене любить дуже думав Господь живе на небі виявляється Він живе в моєму серці |
Повільно повільно повільно світає нічніє повільно минає повільно вмирає повільно повільно повільно |
Зі світла вигулькнув день в тінях трав пошерхлих грає сонце тихо гримить небо мовчу |
Частка маленька Землі Божої за ярами за небами за світами чекає пригорщ моєї води пригорщ мого вітру світла мого пригорщ чекає долонь моїх складених |
Поки літають птахи Господь тримає небо на плечах |
Батько лежить очима до неба Мати лежить очима до землі Птаха летить до сонця |
Сонце впало на землю торкнулося туманами серце малює хрести доріг |
Стомлені поля туляться до холодного неба чорна земля їх біль покриє |
Ока жайворонка торкнулися стріли ранкових тіней і злякалася чорна рілля |
На синьому небі синій терен царя срібної ночі чекає |
Лягає сонце під вечір на сояшникових серцях дві птахи плачуть |
Земля ловить яблуко сояшники ловлять джмелів і тільки трави помирають тихо |
Вечір ліг на землю і я став вечором і землею став серед коріння дихаю і живу чекаю неба і сонця чекаю |
В степу під небом сірим стою дихаю тут мати тут батько і я тут |
Посміхаються Богу озера неба на серці землі |
Старі
хати вмирають
падаючи вікнами
до землі не встигаю
розмалювати
їхні душі |
Ненько
моя тоненька
ниточка спогаду
сива павутинка болю
на руках на серці на очах
на синьому човні пливу
я та все від берега
та все від берега
до очей Твоїх до
квітки Твоєї до
суму Твого
ненько моя
тоненька
моя |
Немає
мене серед квіток і
серед зірок немає спогадів
морем дорога народжується
обрієм не шелесне трава
бо немає мене серед
зірок і серед
квіток
немає |
Вода
боронить
глину в білих
полях ночей закуталось
серце болем свято
править
земля |
Десь у озерах
неба не спить
лавандове
серце |
Зелені
ящірки ховаються
у зеленій траві синій
погляд лісу чекає
чорної
ночі |
Летять
сині птахи
над червоним
світом тече синя
кров по червоній
землі |
І
задощить
травень снами
зеленими і засумує
за тобою
серце |
Птахи
співають
земля дихає
я малюю |
Мамо
мамо
в степах
прозорих
твій погляд живе
в глибоких озерах
твій голос
плаче
мамо |
І
не мине
мене твоє сонце
і не минуть тебе
мої очі і поряд
будуть наші
серця |
Сонце
спить
дерева
ростуть
до місяця ти
чекаєш
мене |
Синьою
глиною на синьому
небі сині квіти
малює Марія
співають
червоні
птахи |
Коли
сонце сідає
червоні коні цілують
чорні груди
землі |
Вже
люблять
небо квіти
майбутні |
Усі
люди
птахи
і пливуть
їхні серця
у човнах
неба |
І
вимолила
квітка у Бога
крила і на небо
злетіла і
сонцем
стала |
|