Сумно
без світла сумно
сумно без сонця сумно
сумно без долі
Бог поможе
коли ранок
постане

Мовчать
птахи і я
мовчу твій сон
і сонця сон
стережу

Птахи
ранкові летять
із серця трава із серця
росте вечірня

Дівчина
з очима зеленими
з пташиних крил народжена
у гніздечку твого серця
небо моє
ночує

Білий
місяць читає вночі
білих вишень білі
вірші

На
червоному хуторі на
червоному хуторі чорногрудки
співали про сонце червоне
і плакала біла
калина

Якби
ти була у мене
я голосом своїм гніздо
у небі збудував би серцем своїм
для птахів з ріки води наносив я
поглядом пригорнув би до них
усі квітки степові
щоби пісню вони
заспівали
для тебе

Кінь
вороний
по небу летить
а у ньому сім зозуль співають
риба срібна у морі не спить
сто квіток сто
радостей у ній
квітнуть

Читаю
біблію степу
гортаю сторінки
польотів пташиних
трав минулорічних
квітів року нового
раптом дві сиворакші
сіли на грудки сірі
біля серця
мого

Ти
знаєш
я полюбив
тебе за твій голос
я тебе за твоє
мовчання

Ніч
була довга
тепер Бог день дав
і треба його
прожити

Сонце
дарувало
землі світло
земля дарувала
сонцю
тінь

Вона
любила його
любила руки його і очі любила
коли він торкався її і думав
про неї

Над землею
давно колись
намальовані тобою
літатимуть
птахи

У самоті
вмирала птаха
без неба без
сонця

Ходила
по хаті і плакала
дивилася у віконце
все замело
восени
назбирала насіння
висять торбинки по хаті
а чи приїдуть сини
коли зійдуть
сніги

Я
схудла
змарніла не
можу його підняти
Молися Богу Маріє
він рукою ледь ворухнув
я у нього питаю може тобі
яблучко потерти а він мовчить
Молися Богу Маріє
за дітей
своїх

Вночі
шаруділа
мокра гілка
за вікном вода
капала зі стріхи
просто у
серце

Місячне
сяйво п'ють
спраглі коні мовчання
пташине у травах причаїлось
човнів торкнулася
тиша ріки

Коли
синичка вранці
раділа сонцю
плакав
сніг

На
світанку
дощ переміг
темряви
тінь

Тільки
небо скаже мені
про день і про тебе
бо під снігом важким
мовчать трави
торішні

Тільки
небо синє
і трави білі
між нашими
поглядами
будуть
завжди

Коли
птаха падає
на землю неба
іншого і світла
іншого земля
чекає

Птахам
легкокрилим
небо лише потрібне
і ніжність його ранкова
і смуток його
вечірній

Пливе
тихо у темряву
ночей прозора тінь
майбутнього

І слово
стане світлом
і подарує небо і
як ти скажеш
так і буде

Сьогодні
встану разом
із сонцем щоб
допомогти йому
землю розмалювати

Мовчазність
чорних птахів на
чорних грудях грудня
не переможе
ніжність
ріки

Слід
вогнища
на березі
ріки ліс сумує
немає нікого двері
неба залишаються
відчиненими

З
іншого
часу птахи
летять і трава
росте лише серце
знає в часі якому
квітка серця
цвіте

Буду
батьком
осінньої самоти
до сивих туманів
до перших
снігів

Чотири
ріки течуть
через мене чотири
променя світла світять
чотири сестри чекають
чотирьох братів
чотири миті
чотири
миті

Осінні
квіти покірно
схиляють голови до
землі ось-ось
і землею
стануть

Падають
уночі червоні
яблука у криницю й
не долітають до води
і дихає вода
мовчанням
зірок

Коротшає
день вже уранці
дядьки надівають
старі картузи листя
опале малює
знак неба
туманіє

У
саду
вишневім
викопаю криницю
світла братом води
і світла буду
завжди

Вранці
у листопаді
побачити вузьку
смужку світла на порозі
почути як падає лист
поцілований морозом
у листопаді
вранці

Серце
моє у пелюстках
сояшникових
заховане

Океан
зів'ялого
листя вночі думає
про сніг про
сонце про
вітер

Мої
думки
колись були
зірками

Мовою
трави мовою неба
мовчатиму про
любов

Корови
цілують
тіні трав сонцем
намальовані

Ти
став на
шлях воїна ні
я став на шлях
художника завтра у
небі ти зустрінеш зграю
птахів ти будеш мати
лук і стріли ні я буду
мати в душі світло
і вітер і чекатиму
коли ти народиш
мені сина ми
назвемо його
Олександром
ні ми назвемо
його птахом

Ти
знаєш
що трави
мають очі
мовчання ти
знаєш що птахи
думають про нас
мовчання ти знаєш
що я люблю тебе
мовчання
мовчання
мовчання

Серце
читає
псалтир
неба нічного
прозорі джерела
травами
дихають

Чи є
щось у світі
важливіше за
кохання чи є щось
у світі важливіше
за чекання кохання
чекання чекання
кохання

Вночі
я шепотів
тобі давай
відсвяткуємо
день народження
Сонця ти мовчала
і мовчання
твоє було
камінним

Малюю
ніжність
звіра з очами
всесвіту з душею
птаха вечір
настає

Кожен
день одну і
ту ж птаху малюю
очі її світяться летить
і квітка цвіте
всередині