Я
думав
тільки двадцять
шосте а вже двадцять сьоме
і ходять люди темними вулицями
і ловлять в свої обійми інших людей
і кладуть їх на білий сніг сумує
за ґратами чужа біла квітка
котиться камінь з гори і
стає колесом мовчать
боги вже двадцять
сьоме