Світ Олександра Чегорки. Слово
У категорії матеріалів: 269
Показано матеріалів: 1-50
|
Пасе
корів Учитель
малювання лине дим
хмаринками а ми ловимо
коників стрибунців дивимося
їм в очі відпускаємо до
Матері й Батька |
|
Із мовчання
смуток із смутку
жаль із жалю
мовчання |
|
Мати лежить посеред неба
Батько лежить на дні ставка
співає небо плачуть очі ставка
тільки пташка мовчить
в передсерді Твого
серця |
|
У чорній хусточці
самотня сумна мовчазна
себе кляне світ долю часом
а в душі маленька крапелька любові
чекає світла і воно приходить
хвилями смугами плямами
і дихає тихо |
|
Божою
милістю отримав
тінь свою у подарунок
до серця пришиту нитками
білими і хожу з нею по світу
і вона без мене нікуди
і звати її
Любов |
|
Позичив
у сонця жмуток світла
у місяця попросив п'ять
хвилин часу склав
докупи й отримав
щастя гарбу |
|
Сьогодні небо робив
із білого снігу думок
ще й дві хмарки крижані
приліпив наостанок взяв його
за руку пораділи обоє
завтра землю зліплю
треба ж кожний
день щось
робити |
|
Малює прадід
у холодній хаті Діву Пречисту
а зашпори не дають покласти
колір синій і він кладе
червоний |
|
Я
думав
тільки двадцять
шосте а вже двадцять сьоме
і ходять люди темними вулицями
і ловлять в свої обійми інших людей
і кладуть їх на білий сніг сумує
за ґратами чужа біла квітка
котиться камінь з гори і
стає колесом мовчать
боги вже двадцять
сьоме |
|
Вже
сьома година
вставай Сашко
тихо каже батько
треба зерно везти на млин
і я встаю і везу
ще не довіз |
|
Піди
черговому
скажи ми прийшли
фарбувати небо він спить
тоді розмішуй фарбу
я помолюсь |
|
Прийшов жовтень
підтюпцем приніс дощ
за пазухою вмилися мальви
взялися за руки
і вмерли
тихо |
|
Тече
струмок із рук
матері дивиться ставок
очима батька
вечоріє |
|
Світом
cамої темної
ночі малює Господь
очі самого
світлого
дня |
|
Чужі
очі чужі
і час у них
чужий пірнаєш
хочеш випливти
і випливаєш
у своєму і
тонеш |
|
Менше
Сонця ми і Вітру
менше живемо
втомлені
Любов'ю |
|
Заплакала
за го ло си ла
ніч коли ранок
ступив перший
крок до
світла |
|
Дивиться
Господь на тебе
з неба і плаче і сльози
Його камінням
стають і ти
плачеш |
|
Тихо
дихає земля
грішна і прощення
просить у
сонця |
|
Щезне
щезне тихо
біле з білого
світу не потрібне
нікому і чорне народжується
знову мовчазне мокре
рідне і білого
шукають
люди |
|
Літає літає
птаха над землею
припорошеною світлом
над білим над
чорним
літає
тає
та
є |
|
Батько
крила розправив
над правдою мати
до мальви тулиться
і син сходить
з хреста |
|
Зраджуєм
небо і сонце
зраджуєм лягаєм
в чорну ріллю пам'яті
і землею стаєм
покірно |
|
У серпні
цілують соняхи
очима своїми землю
теплу і сердиться вночі
місяць срібний бо
втратив братів
своїх золотих |
|
Залишився
без матері залишився
без батька з небом і землею
залишився |
|
Ходжу
по землі
а їй болить
треба вчитися
літати |
|
Крім
тебе у мене
нікого немає а
вода а хліб а небо
у мене нікого
немає крім
тебе |
|
Квітень
привидівся в січні
мати котить сонце батько
місяць несе приладнали
на небі сіли на
стільчики перед
літньою кухнею
погомоніли
і снігом
стали |
|
Вода
чекала його
змерзла тулилися
до одинака місяця
ставала кригою його все
не було вода пам'ятала
його руки його ходу
подих його легкий
і він народився
знову |
|
Постелитися
у саду на торішньому
листі відчути небо замкнулося
побачити важко дихають
дерева зрозуміти богу
потрібний художник
по світлу |
|
Продовження
твого погляду небо
cонце продовження
неба в моїх очах
ночує |
|
Думав
Господь
допомагає
мені інколи
виявляється Він
допомагає мені завжди
думав Господь любить мене
трішки виявляється Він
мене любить дуже думав
Господь живе на небі
виявляється Він
живе в моєму
серці |
|
Повільно
повільно повільно
світає нічніє повільно
минає повільно вмирає
повільно повільно
повільно |
|
Зі
світла
вигулькнув
день в тінях
трав пошерхлих
грає сонце тихо
гримить небо
мовчу |
|
Частка
маленька
Землі Божої
за ярами за небами за
світами чекає пригорщ моєї
води пригорщ мого вітру
світла мого пригорщ
чекає долонь моїх
складених |
|
Поки
літають
птахи Господь
тримає небо
на плечах |
|
Батько
лежить очима
до неба Мати
лежить очима до
землі Птаха
летить до
сонця |
|
Сонце
впало на
землю торкнулося
туманами серце
малює хрести
доріг |
|
Стомлені
поля туляться
до холодного неба
чорна земля їх
біль покриє |
|
Ока
жайворонка
торкнулися стріли
ранкових тіней
і злякалася
чорна
рілля |
|
На
синьому
небі синій терен
царя срібної
ночі
чекає |
|
Лягає
сонце під вечір
на сояшникових серцях
дві птахи
плачуть |
|
Земля
ловить яблуко
сояшники ловлять джмелів
і тільки трави
помирають
тихо |
|
Вечір
ліг на землю
і я став вечором і
землею став серед коріння
дихаю і живу чекаю
неба і сонця
чекаю |
|
В
степу
під небом
сірим стою дихаю
тут мати тут
батько і
я тут |
|
Посміхаються
Богу озера
неба на
серці
землі |
Старі
хати вмирають
падаючи вікнами
до землі не встигаю
розмалювати
їхні душі |
Ненько
моя тоненька
ниточка спогаду
сива павутинка болю
на руках на серці на очах
на синьому човні пливу
я та все від берега
та все від берега
до очей Твоїх до
квітки Твоєї до
суму Твого
ненько моя
тоненька
моя |
Немає
мене серед квіток і
серед зірок немає спогадів
морем дорога народжується
обрієм не шелесне трава
бо немає мене серед
зірок і серед
квіток
немає |
|
