Слово
і колір у
єдиному просторі
народжуються і світ цей
на частини ділячи його
сутність знов у собі
відбудовую

Горить
вічним світлом
свічка у куточку душі
капає життя золотими
краплями безкінечність
миті вічністю
стає

І
раптом
світ Письма
Святого торкнувсь чола
на землю перший сніг
упав дитина спить
любові світло
світить

Торкаюся
прожитого
часу світять
світанки ласкою
неба торкаюся неба
золото снів дитячих
народжується

Золота
жінка стоїть
понад дорогою
а поряд з нею крізь
моє серце
мальва
цвіте

До
батька їду
а його нема
ні біля хати ні
в степу тільки
сояшник в небі
світить

Колір
справжнє
кохання захоплює
підіймає до неба кидає у
полум'я серце горить
душа з Богом
розмовляє

Тужлива
птаха зустрічає
мене ввечері і я
лягаю спати на
одне її крило
вкриваючись
іншим

Наглядач
за долями людськими
птахів з пазухи своєї випускає
чорна птаха біла птаха чорна
біла чорна біла ось і моя
полетіла

Позлітаються
птахи посідають
на наші обличчя і
будуть співати вічну
пісню батьків
і дітей
наших

Крутиться
земля і закочуються
червоні яблука в
хату де душа
моя сонця
чекає

Виліплю
зі світла і
сонця храм краси
розмалюю стіни квітами
Катерини птахами Марії
оживуть квітки і
птахи земля
храмом
стане

Чую
голос
твій торкаюся
квіток твоїх цілую
дитину твою Земле моя
милосердна твої очі світяться
небом і народжують чарівних птахів
далеких світів і зачаровані олені
п'ють священну воду з твоїх
рук і світло рік тече
у світло
місяця

Сонце
дарувало
Землі світло
Земля дарувала
Сонцю
тінь

Колись
мене забере у
тебе Сонце колись
тебе забере
у мене
Вітер

Небо
простір
для вітру
вітер голос дерев
дерева оселя птахів
які падають в
безвість
любові

Я
світло
сказав Місяць я
небо сказав Вітер
я птаха сказала
Людина

Малювати
так як тече ріка як сонце
малює тіні дерев
ранкових

Моя
душа живе
у серці птаха
в очах ріки у
пелюстках
квіток