Пасе
корів Учитель
малювання лине дим
хмаринками а ми ловимо
коників стрибунців дивимося
їм в очі відпускаємо до
Матері й Батька

Із мовчання
смуток із смутку
жаль із жалю
мовчання

Мати лежить посеред неба
Батько лежить на дні ставка
співає небо плачуть очі ставка
тільки пташка мовчить
в передсерді Твого
серця

У чорній хусточці
самотня сумна мовчазна
себе кляне світ долю часом
а в душі маленька крапелька любові
чекає світла і воно приходить
хвилями смугами плямами
і дихає тихо

Божою
милістю отримав
тінь свою у подарунок
до серця пришиту нитками
білими і хожу з нею по світу
і вона без мене нікуди
і звати її
Любов

Позичив
у сонця жмуток світла
у місяця попросив п'ять
хвилин часу склав
докупи й отримав
щастя гарбу

Сьогодні небо робив
із білого снігу думок
ще й дві хмарки крижані
приліпив наостанок взяв його
за руку пораділи обоє
завтра землю зліплю
треба ж кожний
день щось
робити

Малює прадід
у холодній хаті Діву Пречисту
а зашпори не дають покласти
колір синій і він кладе
червоний

Я
думав
тільки двадцять
шосте а вже двадцять сьоме
і ходять люди темними вулицями
і ловлять в свої обійми інших людей
і кладуть їх на білий сніг сумує
за ґратами чужа біла квітка
котиться камінь з гори і
стає колесом мовчать
боги вже двадцять
сьоме

Вже
сьома година
вставай Сашко
тихо каже батько
треба зерно везти на млин
і я встаю і везу
ще не довіз