Старі
хати вмирають
падаючи вікнами
до землі не встигаю
розмалювати
їхні душі

Ненько
моя тоненька
ниточка спогаду
сива павутинка болю
на руках на серці на очах
на синьому човні пливу
я та все від берега
та все від берега
до очей Твоїх до
квітки Твоєї до
суму Твого
ненько моя
тоненька
моя

Немає
мене серед квіток і
серед зірок немає спогадів
морем дорога народжується
обрієм не шелесне трава
бо немає мене серед
зірок і серед
квіток
немає

Вода
боронить
глину в білих
полях ночей закуталось
серце болем свято
править
земля

Десь
у озерах
неба не спить
лавандове
серце

Зелені
ящірки ховаються
у зеленій траві синій
погляд лісу чекає
чорної
ночі

Летять
сині птахи
над червоним
світом тече синя
кров по червоній
землі